"Якщо у дитини поганий апетит"

 Яка любляча мати не хоче бачити, як її чадо з задоволенням, за обидві щоки, наминає свій обід, вечерю або сніданок, а якщо ще й добавки просить! На жаль, стикаючись з реальністю, Ви розумієте, що все далеко не так, і від багатьох батьків можна почути фразу про те, щодитинамало або взагалі нічого не їсть.Що робити, якщо дитина погано їсть і чим підняти інтерес дитини до їжі?

Що не варто робити, якщодитинапогано їсть:

- Не годуйте дитину насильно. В організмі існують періоди зростання, під час яких споживання їжі, то сповільнюється, то знову загострюється.

- Насильне напихання їжі всього лише зайвий стрес.

- Не доводьте поганий апетит у дитини до катастрофи та істерії. Цілком можливо, що це всього лише тимчасові труднощі.

- Не забувайте про перекушування, які здійснює дитина в проміжках між прийомамиосновної їжі. В них вона теж отримує необхідну частку поживних речовин.

- Не змушуйте доїдати до чистої тарілки. Все це може позначитися на звичках і навіть комплексах, які спливуть в майбутньому.

- Не готуйте для дитини спеціально окрему їжу. Приготуйте вечерю, для всієї родини, яка складається з вибору з пари гарнірів, серед яких буде той, що може вибрати Ваша дитина. Це залишить за нею свободу вибору, але й обмежить її рамки, що надалі запобіжить Ваші проблеми з примхами дитини.

- Не намагайтеся наготувати море страв. Великий вибір, з яким зіткнеться дитина, може поставити її в тупикову ситуацію і надалі виллється в прискіпливості до пропонованої їй їжі.

У питанні що робити, якщо дитина погано їсть, допоможуть прості і не вигадливі поради майбутнім і вже справжнім батькам …

Поради щодо поліпшення апетиту

Для маленької дитинипроцес споживання їжіможна перетворити на захоплюючу гру. Купуйте гарний посуд, який буде цікавий дитині.

Їжте одночасно всією сім’єю. Нехай дитина бачить, що всі їдять те саме, що й вона. Особливо якщо в родині вже є дитина старша, то молодша буде брати приклад з брата або сестри.

Якщо дитина хоче спробувати їжу з Вашої тарілки, не відмовляйте їй у цьому. Чи не захвалювати при цьому дитину, ніби вона зробила щось незвичайне.

У їжі повинно бути присутнім більше овочів (тертих, пропарених, красиво викладених і оформлених). Найчастіше почувши від дитини відмову, їсти овочі,батькиздаються і вже навіть не намагаються пропонувати їх своєму чаду. В майбутньому це може вилитися в проблему і дитина взагалі не буде їсти овочів.Прищеплюйте любов до овочів поступово.

Дітям дуже подобається їсти руками. Час від часу балуйте дитину такими обідами, але не забувайте, культурна людина їсть приборами.

Нехай дитина сама освоює перші ази споживання їжі. Корегуйте ці починання, але не забувайте. Звичайно, спочатку доведеться змиритися з неподобством, що твориться на столі, але все терпіння свого часу окупиться.

Намагайтеся дотримуватися тимчасових проміжок споживання їжі. Прищепіть той факт, що їдять по годинах, а не тоді, коли заманулося.

Якщо ж все-таки через деякий час дитина все так само продовжує сидіти над повною тарілкою, і у Вас вже з’являються побоювання з приводу поганого зростання — не затягуйте, відразу ж звертайтеся до Вашого педіатра.

"Безпечна дорога"

 

"Виховання громадянина починається з сім,ї"

 На сучасному етапі демократизації громадянського суспільства актуальною є проблема формування громадянськості, що передбачає становлення особистості, спроможної знайти відповідь на основніпитання існування, пізнати себе, суспільство і час, в якому вона живе, здатної брати активну участь у вирішенні соціальних проблем та досягнути успіху в житті.

Результатом формування громадянськості є соціальна зрілість особистості, яка складається як із практичних навичок участі у суспільному житті, так і рівня розвитку її громадянських якостей. Сутність проблеми пихолого-педагогічних закономірностей онтогенезу особистості, її соціалізаціїта громадянського становлення досліджували в своїх працях І.Бех, М.Боришевський, В.Кутішенко, Л.Крицька, Л.Макарова, В.Москаленко, О.Гуменюк, В.Оржеховська, О.Сухомлинська, К.Чорна та ін.

Формування громадянської спрямованості особистості передбачає дослідження сутності поняття “особистості”, тобто вивчення місця, позиції людини у системі суспільних зв’язків та її комунікацій. Оскільки центральним, системоутворюючим є відношення до інших, то стати особистістю означає зайняти певну життєву, міжоособову моральну позицію, у достатній мірі усвідомлювати її і нести за неї відповідальність, утверджуючи своїми вчинками.

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, нами було зазначено, що поняття“особистість” вживається у двох основних значеннях: людина, яка має свідомість і людина, яка досягла певного рівня розвитку. Такий рівень характеризується наявністю у людини власних поглядів, моральних вимог і оцінок, які роблять її відносно стійкою і незалежною від чужих її власним переконанням впливів.

Формою існування особистості є її розвиток, який відбувається на всіх етапах життєвого шляху. Розвиток особистості є сукупністю прийомів і способів соціального впливу на індивіда, метоюякого є створення у нього системи певних соціальних цінностей, установок, світогляду, виховання моральних та громадянських якостей.

Передумовою громадянського становлення є соціалізація особистості.Соціалізація особистості та її громадянське становлення у психологічно-педагогічному аспекті розглядається як поетапне розгортання системи її соціальної життєдіяльності, кожна фаза якої позначається зміною провідного різновиду діяльності, яка має такі ознаки: у її формі виникають і всередині якої диференціюються інші, нові види діяльності; у ній формуються, або перебудовуються окремі психічні процеси; від неї залежать основні психологічні зміни особистості в певний період часу.

Важливою сферою соціалізації особистості та її громадянського становлення є спілкування. Це складний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, обумовлений потребами у спільній діяльності, який включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, взаємне сприйняття і розуміння. Таким чином, соціальний сенс спілкування полягає у тому, що воно слугує засобом передачі форм культури і суспільного досвіду від покоління до покоління – через звичаї, традиції, норми поведінки, книги, твори мистецтва, предмети матеріальної культури, систему освіти, виховання, філософію, релігію.

Ще однією сферою формування громадянської спрямованості особистості є розвиток її самосвідомості. Головною характеристикою самосвідомості, як було з’ясовано в процесі нашого дослідження, є розуміння і сприйняття особистістю самої себе як певної цілісності, у визначенні власної ідентичності. Без самосвідомості, як зазначає В.Москаленко, не може здійснюватись ні пізнання людиною соціального світу, ні соціальне самовизначення її в ньому. Самосвідомість спрямована на пізнання внутрішнього світу суб’єкта і його стосунків з об’єктивною дійсністю і проявляється в самопізнанні, самоаналізі, самооцінці. На цій основі усвідомлюється рівень знань, досвіду і характер можливостей, які є базою для вироблення принципів пізнавальної і практичної діяльності, життєвої позиції, постановки життєвих цілей і способів їх здійснення.

Саме тут важливого значення набуває самовиховання особистості, де суб’єктом і об’єктомвиховання є одна і та ж людина. Це самостійна, цілеспрямована, систематична робота людини, спрямована на формування і розвиток своїх кращих, соціально цінних якостей і усунення недоліків, яка здійснюється з метою максимальної самореалізації. Для процесу самовиховання важливим є всі властивості свідомості. Особливе значення має рефлексія як здатність виділити своє“Я”, критична оцінка своїх якостей. Особистість свідомо прагне виробити певні людські, зокрема моральні, вольові і фізичні якості. Саме це і є завданням самовиховання – досягнення гармонійної досконалості, тобто творчої активності; цілеспрямованості; раціоналізації життя; розвитку самодисципліни; формування почуття міри; вміння управляти емоціями, почуттями;ставлення до людей, як до вищої цінності.

Як свідчить педагогічна практика, самореалізація та самоутвердження особистості здійснюється у процесі навчально-виховної діяльності. Таким чином, провідну роль у процесі соціалізації та громадянського становлення особистості відіграють навчання, виховання та самовиховання, які спрямовані на її удосконалення, самореалізацію, вироблення поглядів, переконань, життєвих цілей, шляхів і способів їх здійснення, формування соціальних якостей та громадянської позиції.

Отже,особистість у процесі соціалізації та формування громадянськості набуває ряд соціальних та громадянських якостей, формується тип соціального мислення, система соціальних установок, громадянська позиція. Світогляд, знання, почуття, моральні установки та життєвий досвід особистості є тим грунтом, на якому формуються переконання. Наявність у людини певних переконань свідчить, що вона впевнена у своїй правоті, свідомо обрала свій життєвий шлях, займає активну громадянську позицію, розуміє суть та наслідки своєї діяльності, поведінки та вчинків.

Таким чином, об’єктом педагогічної та психологічної науки, як зазначає О.Сухомлинська, є психологічне обґрунтування цілеспрямованого формування пізнавальної діяльності та якостей зростаючої особистості. Об’єкт педагогічної науки – це система різних педагогічних впливів та явищ, у центрі якої перебуває дитина.

Підсумовуючи, ми дійшли висновку, що психологічний аспект формування громадянської спрямованості особистості передбачає вивчення сутності психологічних явищ життя особистості, її психологічних властивостей, вікових особливостей. Тоді як у педагогічному аспекті, особистість розглядається як суб’єкт і об’єкт навчання та виховання. Саме тут акцентується увага на можливостях особистості у самопізнанні та пізнанні світу, на розвитку її творчих можливостей та здібностей. Отже, спільним об’єктом дослідження психологічної та педагогічної науки є особистість та її активна взаємодія із соціальним середовищем,яке має суттєве значення для онтогенезу особистості, її соціалізації та громадянського становлення.

Безпека дитини з ООП вдома

 

Пам’ятка для батьків

«Безпека дитини з ООП вдома»

 

·         НІКОЛИ! не залишайте дитину саму вдома!

·   НІКОЛИ! Не залишайте дитину у ванній кімнаті одну під час купання. Перетворіть повсякденний ритуал у цікаву гру, але під вашим пильним наглядом!

·       Вікна в кімнаті й вихід на балкон повинні бути наглухо закриті, за винятком фрамуг.

·   Всі електроприлади, що представляють небезпеку життєдіяльності дитини, необхідно вимкнути й по можливості ізолювати від дитини.

·         Іграшки не повинні перебувати на висоті, що перевищує ріст дитини, тому що дитина намагаючись дістати іграшку із шафи може заподіяти собі травму при падінні.

·         Газовий вентиль на трубі необхідно перекрити, тому що газова плита й газовий водонагрівальний стовпчик представляють для дитини найбільшу небезпеку.

·         Не треба на газовій плиті залишати каструлі й чайники з гарячою водою, тому що перекинувши їх, дитина може одержати опіки несумісні з життям.

·        Засоби для миття посуду й прибирання приміщення також варто охороняти від дитини, тому що велика ймовірність їхнього використання не за призначенням, що також може призвести до різних отруєнь й опіків шкірної поверхні й слизової оболонки;

·    Подбайте про те, щоб усі ліки знаходилися в недосяжності дитини. Різнокольорові таблетки вона може сприйняти за цукерки!

·  Якщо ви користуєтесь сірниками, їх варто тримати в недоступному для дітей місці!

·  Попіклуйтеся про те, щоб дитина не мала доступу до розеток.

·  Сховайте всі гострі предмети (голки, ножі) та ножиці. Навіть якщо дитина вміє користуватися ножицями, не допускайте, щоб вона самостійно користувалася ножицями без вашого нагляду!

  Спробуйте обігравати небезпечні ситуації у сюжетно – рольових іграх, наприклад «Пожежна бригада», «Швидка допомога» «Рятівники». Під час гри обов’язково промовляйте певні правила безпечної поведінки, робіть висновки та спонукайте малечу до висновків (чому саме сталася така ситуація? Чи можна було їй запобігти?)

І головне- будьте здорові, спокійні та пильні!

"Яка дитина, така й родина"

 Стосунки батьків між собою, їх взаємини з дітьми, внутрисімейна атмосфера загалом – все це незмінна практична школа батьківства й материнства. Добра ця школа – і виховання буде добрим; якщо ж нервова і тривожна, то діти зростають нервові, тривожні чи байдужі, егоїстичні, морально й духовно глухі. Звичайно, вплив батьків на дітей завжди індивідуальний, і вони мають більше можливостей враховувати вікові та особистісні особливості дитини.

Безперечно, що найкращі умови для розвитку і вихованні дитини має сім'я, в якій проживає кілька поколінь. У такій сім'ї, як правило, є різні види стосунків між старшими і молодшими поколіннями та можливості передання і взаємозбагачення особистості дітей і дорослих, засвоєння сімейних ролей в процесі безпосередньої життєдіяльності родини.
На жаль, як свідчить статистика в Україні, як і в інших європейських країнах, переважає нуклеарна (одноядерна – батьки і діти) сім'я. Більш того, зниження рівня життя в державі, погіршення соціальних, санітарних, гігієнічних, побутових умов життя, а у зв’язку з цим і психологічних, призводить до деформації почуття відповідальності, юридично-правового і морально-етичного обов’язку, що відбивається на сім'ї. В Україні зменшується рівень народжуваності дітей і помітно зростає кількість неповних сімей.
Сильним негативним фактором у вихованні дітей стає факт розлучення батьків. Залишення сім'ї батьком (або матір'ю), що, як правило, супроводжується офіційним розірванням шлюбу, може різко змінити морально-психологічний стан дитини і часто має руйнівний вплив на її психологічний світ, поведінку, віру в морально-духовні цінності та ідеали людей.
Після розлучення колишньому чоловікові чи дружині слід чітко обумовити в інтересах дитини новий стиль контактів і вимог, адже батьки завжди мають підтримувати хоча б найменший контакт із дітьми, незважаючи на те, що він може бути для одного або й обох небажаним. Ці контакти сприятимуть психічній врівноваженості, нормалізації розвитку дитини, гуманізації. Не можна принижувати один одного у присутності дитини та саму дитину. Емоційну напруженість взаємин батьків діти відчувають без слів, поглядів, жестів і міміки, навіть тоді, коли їх при цьому немає. Вони відчувають це інтуїтивно, серцем, душею, якимось особливим родинним почуттям, що не піддається критеріальним вимірам. Для повноцінного розвитку, як певну компенсацію за розлучення батьків, діти потребують постійних, стабільних стосунків з обома батьками, а це означає, що мати і батько, який здебільше проживає окремо, мусять обговорити умови їх теперішнього життя, осмислити ситуацію, в якій опинилися і зберегти ті кращу почуття, які в них залишилися з попередніх стосунків. У кожній сім'ї дитині відводиться певна роль, відповідно до якої будуються її взаємини з батьками залежно від її віку, незначного життєвого досвіду. Батьки для дітей мають бути джерелом емоційного тепла і підтримки, владою, розпорядником благ, зразком і прикладом для наслідування і, звичайно, мудрими порадниками.
Авторитет матері (батька) зростає в очах дитини, якщо вони, знаючи її проблеми, допомагають безболісно їх розв’язати. Це залежить від загальнокультурного рівня батьків, їх освіченості, педагогічної підготовленості, способу життя, ціннісних орієнтацій, реакції на становище, що склалося, оптимізм і віру на краще життя родини і дитини.
При цьому мати має враховувати, що дефіцит чоловічого впливу веде до порушення не лише розвитку інтелектуальної сфери, ускладнює процес ідентифікації відповідно до батьківського (чоловічого) чи материнського (жіночого) образу. Не маючи родинного прикладу спостерігати доброзичливе подружнє спілкування, це часто може впливати на формування гіперприв'язаності до матері чи батька, спричинювати різні відхилення психіки і навіть фізичні вади.
Кожна дитина може успішно справитися з однією або кількома несприятливими обставинами, але якщо їх більше, то це може спричинити виникнення у дітей невротичних реакцій тощо. Невдоволеність емоційними контактами, життєва невпевненість в позитивній оцінці дорослими, зменшення можливостей задоволення запитів у сфері матеріальних потреб, що зростають, - все це сприяє деформації ціннісних орієнтацій, викривленню реальних установок, що руйнує віру в моральний ідеал, призводить до порушень в діях, мотиваційній сфері, майбутньої діяльності, свідомого чи несвідомого успадкування чи наслідування морально-поведінкових якостей батьків.

Навіщо гуляти з дитиною? Де і як? І чи є користь від прогулянок на дитячих майданчиках?

 Гуляти з дитиною необхідно з самого його народження, але, на жаль, не всі батьки хочуть, розуміють необхідність і готові довго гуляти з дитиною, а потім починають дивуватися, чому малюк частіше хворіє, не так швидко розвивається, як однолітки і так далі. Активні і тривалі прогулянки, де б вони не проходили: дитячому майданчику, в парку, за містом, на море і так далі, підуть дитині будь-якого віку тільки на користь. Ось вам кілька незаперечних фактів, що підтверджують користь знаходження вашого чада на повітрі, нехай навіть на самій звичайній дитячому майданчику у дворі:

1.Очищаємо легені від домашнього пилу, алергенів, бактерій і інших шкідливих часток, прихованих від наших очей;

підвищуємо енерговитрати і покращуємо роботу всього організму;

2. Отримуємо життєво важливий вітамін D;

3. Стимулюємо фізичну активність дитини, що сприяє інтелектуальному розвитку, зміцненню імунітету і серцево судинної системи;

4.розвивається координація, реакція і тренуються очі, запобігаючи проблеми із зором.

5.Гуляємо в будь-яку погоду, тим самим загартовуючи дитину і знайомлячи з різними природними явищами;

Не пропускати прогулянки навіть при незначних застудах (без температури), так дитина впорається швидше зі своєю недугою;

розвивається спостережливість, розширюється кругозір, дитина вчиться орієнтуватися в просторі, розвивається уява.

До всіх описаних плюсів можна додати користь ігор на дитячих майданчиках. Тут дитина розвиває дрібну моторику, граючи з піском, камінчиками, травичкою і так далі, гойдалки і каруселі розвивають вестибулярний апарат, гірки і всілякі драбинки допомагають у фізичному розвитку, тут можна грати в м'ячик або бігати в догонялки, тут діти знайомляться зі своїми однолітками, вчаться спілкуватися, дружити, ділитися іграшками, разом грати, виплескуючи свою енергію і отримуючи величезну користь разом з задоволенням! Пам'ятайте тільки про дотримання правил перебування на сонці, щоб уникнути фотодерматиту.

Звичайно, по можливості, з дитиною обов'язково треба вибиратися на нові місця - гуляти в парках, ходити в ліс, їздити купатися, знайомити з природою, взимку не обмежувати чотирма стінами, а грати в рухливі ігри, вчити кататися на санках і лижах, в загальному , всіляко сприяти розвитку дитини, її самостійності і впевненості в собі.

Ось як багато користі таїться, в, здавалося б, простих прогулянках на свіжому повітрі - не обмежувати свою дитину, дозвольте йому повноцінно розвиватися - просто сходіть з ним на вулицю.