ТЕЛЕВІЗОР ТА КОМП’ЮТЕР

1. Дивитися телевізор в присутності дорослого, що дає можливість дорослому коментувати те, що відбувається на екрані, обговорювати з дитиною побачене.

2. Сидіти біля екрану не більше 20 хвилин (для дітей 4-5 років) і не більше 30 хвилин (для дітей 6 років) на добу, на відстані 4-6 метрів від екрану, який встановлено на відстані 1-1,3 метра (при діагоналі телевізора 59-69 см).

3. Обговорювати з дитиною програму передач (які передачі принесуть користь) і обвести їх олівчиком, щоб дитина сама могла дивитися, що вона вже бачила, а що ще залишилося.

4. Дивитися телевізор, сидячі в кріслі, на дивані, а не за столом під час їди.

5. Більше проводьте часу зі своєю дитиною: гуляйте на вулиці, вигадуйте різні ігри, зняття.

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ КОМП’ЮТЕРОМ.

1. Привчайте дитину правильно ставитися до комп’ютера: як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не як до засобу отримання емоцій.

2. Не дозволяйте дитині у віці 3-5 років грати в комп’ютерні ігри.

3. Розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хв. комп’ютера, 30 хв. заняття іншими видами діяльності.

4. Не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера.

5. Не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном.

6. Домовляйтеся з дитиною виконувати ці правила.

7. Помічайте, коли дитина дотримується ваших вимог, обов’язково скажіть їй про свої почуття радості та задоволення. Таким чином закріпляється бажана поведінка.

8. Не використовуйте комп’ютер, як засіб для заохочення дитини. Під час хвороби і вимушеного перебування вдома комп’ютер не повинен стати компенсацією.

9. Допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою.

10. Рекомендується перебувати за комп’ютером:

- дітям 6-річного віку 10-12 хв;

- 7 - 8 річного віку 15 хв;

- 9 – 12 річного – до 20 хв. не більше 4-х разів на тиждень.

 

Яку діяльність можна запропонувати дитині дошкільного віку:

Діти обожнюють грати! Крім того, гра - провідна діяльність їхнього віку, за допомогою якої вони досліджують навколишній світ, предмети та явища у ньому. Дитяча уява не має обмежень! Дорослі можуть допомагати малюкам використовувати іграшки по-різному: наприклад, машинки можуть не тільки «їздити»- їх можна сортувати за кольором, розміром, призначенням, відправляти їх на «автомийку» тощо. Можна склеїти кілька аркушів паперу та намалювати на них дороги і будинки – тоді ви отримаєте «місто», яким також можна «їздити». Це ж стосується й інших іграшок.  Ігри з улюбленими м’якими іграшками дитини можуть принести багато радості. Просто заповніть ванну іграшками та посадіть туди дитину.

• Цікавими для малят є ігри з коробками. Якщо у вас немає – обов’язково придбайте таку коробку. З коробки можна побудувати фортецю, обмалювати її, обклеїти наліпками чи різними картинками, вирізаними зі старих журналів.
• Переодягання та рольові ігри. Знайдіть вдома різноманітний одяг, прикраси та інший реквізит. Запропонуйте вашому малюку стати лікарем, пожежником, ветеринаром, фермером, астронавтом і таке інше. Дозвольте дитині брати ваші головні убори, шарфи, рукавички та взуття. Допомагайте їм з пошуком необхідних матеріалів.
• Частину іграшок можна заховати: можливість час від часу діставати зі схованки «нову» іграшку вам дуже допоможе. 
• Діти люблять співати і танцювати, особливо якщо ви приєднуєтеся до них!  Увімкніть музику та влаштуйте танцювальну вечірку. Співайте розвивальні дитячі пісні. Зробіть музичні інструменти: переверніть каструлі та відра догори дном, використовуйте дерев’яні ложки. Можна, наприклад, зробити маракаси, насипавши рис у порожні пляшки чи пластикові контейнери.
• Грайте в шаради: імітуйте різних тварин рухами та голосом і пропонуйте дітям відгадати, що це за тварина. Грайте по черзі. 
• Грайте в настільні ігри. Час карантину можна провести з користю та навчити дитину грати у шахи, шахмати, доміно, лото та інші.
• Малюйте, ліпіть з пластиліну, грайте з різними матеріалами. Слід розвивати у дитини елементарні уміння, користуватися олівцем, ножицями; вчити її виготовляти різні вироби; разом з нею виготовляти вироби з паперу, пластиліну, з природних матеріалів. Важливо, щоб дитина отримувала задоволення від виконаної роботи, раділа результатам своєї праці. При цьому дозувати співвідношення між допомогою дитині та мірою її самостійності: завжди мають залишатися для неї посильні завдання для самостійного виконання.

Ігри та вправи на розвиток уваги та пам'яті

 

ІГРИ ТА ВПРАВИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК УВАГИ

 

 «Виклади фігури за поданим зразком»

Дитині подається зразок з 3-4 геометричних фігур, намальований на окремому аркуші, вона має викласти так само, спираючись на зразок.

 Ускладнювати шляхом збільшення кількості фігур, варіацією частоти повторів фігур. Можливо запропонувати вставити пропущену фігуру.

 

 “Будь уважний!” (Зоопарк)

Можна виконувати у вигляді фізичної розминки під музику. Дитина має виконувати рухи відповідно до команди дорослого: «зайчики» – стрибати; «конячки» – бити «копитом об підлогу»; «раки» – задкувати; «птахи» – бігати, розкинувши руки; «лелеки» – стояти на одній нозі.

 

“Чотири стихії”

Граємо разом із дитиною: виконуємо рухи відповідно до слів: «земля» – руки вниз, «вода» – витягнути руки вперед, «повітря» – підняти руки нагору, «вогонь» – зробити обертання руками в зап'ясткових і ліктьових суглобах. Хто помиляється, той програв.

 

 «Слухай оплески».

Можна виконувати усією сім’єю: йдемо по колу чи пересуваємося по кімнаті у вільному напрямку. Ведучим може бути будь хто. Коли ведучий плескає в долоні один раз, всі повинні зупинитися і прийняти позу «лелеки» (стояти на одній нозі, руки в сторони) чи яку-небудь іншу позу. Якщо ведучий плескає два рази, то приймаємо позу «жаби» (присісти, п’яти разом, носки і коліна в сторони, руки між ступнями ніг на підлозі). На три оплески граючі відновляють ходіння.

 

ВПРАВИ ТА ЗАВДАННЯ НА РОЗВИТОК РІЗНИХ ВИДІВ ПАМ’ЯТІ

 

«Ти за мною повторюй і порядок не змінюй».

 Дітям пропонується повторювати слова, числа, фігури в тому ж порядку, що їх називає ведучий. Згодом кількість слів в цій вправі збільшується. Можна додавати рухи.

Бажано використовувати назви тварин (диких та домашніх), різні види транспорту, меблі, геометричні фігури, кольори та інш.

 

«Фотоапарат детектива».

Дитині пропонується уявити себе фотоапаратом, який може сфотографувати все: якусь річ, подію, предмет тощо. Наприклад, потрібно сфотографувати шафу або книжкову полицю і запам’ятати все, що там лежить. «Фотографувати» можна протягом 1 хвилини. Потім дитина відвертається і по пам'яті називає все, що їй вдалося запам’ятати.

 

«Додай та запам’ятай».

Мета: розвиток слухової пам'яті. У цій грі можуть брати участь кілька чоловік. Розпочинаючи гру, говоримо: «Я поклала до пакету банан». Дитина повторює та додає щось своє: «Я поклав у пакет банан і яблуко», наступний учасник гри повторює готову фразу і додає щось своє. І так далі. Можна використовувати інший варіант.  Наприклад, «У зоопарку живе слон».  А дитина: «У зоопарку живе слон і зебра», а наступний - «У зоопарку живе слон, зебра та лев» тощо.

Хто має право забирати дитину з дошкільного закладу?

 Батьки, або особи, що за їх дорученням приводять дитину в дошкільний заклад, мають передати дитину вихователю або тому працівникові ДНЗ, який приймає дітей в цей час. Неприпустимо відправляти дитину в дошкільний заклад саму, без супроводу дорослого. Увечері вихователь зобов'язаний передати дитину батькам або іншій особі, що прийшла за їх дорученням.

            Вихователь не має права віддавати дітей з дошкільного закладу НЕПОВНОЛІТНІМ ДІТЯМ, БАТЬКАМ У НЕТВЕРЕЗОМУ СТАНІ.
Оскільки відповідно до чинних нормативно - правових актів батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, то за потреби інші особи можуть забирати дитину з дошкільного закладу. У цьому випадку мають написати ім' я завідувача відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з ДНЗ забирали інші особи.

Чи мають право неповнолітні особи забирати своїх братів і сестер з дошкільного навчального закладу?

         Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (із змінами, далі - (сімейний кодекс) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

       Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (із змінами, далі - Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до Закону № 2402.

      У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628- ІІІ (із змінами, далі - Закон № 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.

        Згідно з частиною 2 статті ІІ Закону № 2628, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання.

       Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо. Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

     Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

    Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (із змінами, далі - Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність.Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.